Червоні вуха (241)

Моє лице палає дужче сонця,

від жару плавить мозок, барвить шкіру.

Аж на ходу слова всі забуваю,

пливу від почуттів, не бачу міру.

Емоцій різнобарвних вистачає,

вже з вух тече і радість, страх, журба.

Бентежить лиш твій погляд, той жаданий,

п‘янить мене, голодного раба.

Без слів накласти чари спромоглася,

одна лиш дума душить серця стук.

І як далеко ти б не подалася,

шукаю без упину рідний звук.