червоніє неба водоспад

червоніє неба водоспад

зазирає апельсин у море

хвилі вище жевріють за гори

і пишніші за квітучий сад

навіває міт старенький вітер

легкістю описує життя

як і хвилі йде у небуття

висіває тільки спогад квіти

і гойдає море сивий човен

наче символ вищої душі

розгортає білосніжні вітражі

і ілюзії викрешує з окови

берег з морем створюють межу

і поєднують минучу неминучість

відчувають наче щось їх мучить

й зустрічають чайками весну