“Червоною задумливою лінією”

Червоною задумливою лінією

У сизих вербах, в голубій імлі

В тонкій руці з прив’яленого лілією

Окреслилась ти на вечірнім тлі

Отих небес вечірніх з ластівками,

Димами з хат, і кропом у борщі,

І сонним сіном в лузі з будяками,

Де, мов живі, до ранку йшли кущі,

То кіньми, то людьми, то знову кіньми,

А то дивани темними… А то

Збігалися, немов чорти чи відьми,

І грали в піжмурки, і нявкали котом.

А світ стояв — не нявкав і не грався,

А світ стояв у синіх постолах,

Стояв в моїх очах і придивлявся,

Як саме світиться він, світ, в моїх очах.

І так усе… Задумливою лінією

Закреслилась ти в голубій імлі

В тонкій руці з прив’яленою лілією

На тлі очей моїх, на світу білім тлі.

1958