Четвертий кут

By Богдан-Ігор Антонич

Віра, надія, любов. – ч. 1

О, вічно тужать людські душі,

час принесе поразку.

Хай нам шепоче янгол в уші

нову шовкову казку.

Прилине срібний янгол уночі,

примара невидима,

аж батьківщину осяйну сплячи

побачиш над очима.

Пізнати знов єдине і важне,

почути знов забуте,

та осягнути недосяжне,

здобути нездобуте.

Де від землі до вічності є скрут,

скажи мені, мій доме!

В трикутнику знайти четвертий кут –

Велике Невідоме.

29 березня 1932 р.