Чи далеко до неба

«Що п’ять верстов — то й коршомка,

Нічого й лічити,

Бо п’ять верстов як проїдеш,

Треба й відпочити.

Ото їдуть із ярмарку

Двоє господарів,

У каждого віз порядний,

Воликів по парі.

Їдуть собі помаленьку,

Грошенята мають,

Полягали на соломі —

Та й думу гадають.

Далі їден пробудився

З глибокої думи,

Повернувся на соломі.

«Чи спиш,— каже,— куме?»

«Що говориш?» — другий каже.

«Чи спиш, я питаю».

«Та не сплю ще,— каже,— куме,

Тілько що дрімаю!»

«Не дрімай же на годину

Та глянь против неба,

Скілько б верстов так до неба

Проїхати треба?»

«Та бог його святий знає

І добрії люди…

Я думаю, що не більше,

Як п’ять верстов, буде».

«Гуттю, куме!.. Та се баба

Тобі набрехала…

Та якби п’ять верстов було,

Там коршма б стояла!»