Чи є на світі ті страхи?

Чи є на світі ті страхи?


Немає, нам же не видно.


Чому ж боюся висоти?


Скоріш, це мрії пустоти.

Чому ж та кров постійно змушує


Розчинитися в тиші темноти,


Згаснути, мов крихке полум’я теплоти?


А крики ті суворі,


Злі та гонорові,


Не дають спокою над мною.


Краплі сліз, мов тихі дзвони,


Заповнюють ті безладні розмови.

Колючі дотики, мов скрипка,


Чутливо діють, мов любий зайчик.


Лише в тремтіння поринаю,

Думки одразу ж забуваю.


Чому ж не можу я здолати


Низьку гору тую?


Жаль, паніка, тривога збиває мене з бою.


Кину камінь — та він б’ється,


Лиш серце тихо в’ється.

Чи є на світі ті страхи?


Є, та нам не видно.


Може, той голос потайного


Вгамує ті буремні болі.


Лиш обійняти тебе мимоволі


Здійснять всі мрії мої.

Віталіна Фарʼян