"чи забуду колись..."

чи забуду колись

як вогонь пійманий на гарячому

винувато лижеться

як сполохана вода розмиває своє ж лице

як прозріння собі вистукує костуром шлях

чи забуду колись

як формується сузір’я звіра

з іклом молодого місяця

як замітає вітер сліди відлітання

як в дитинний словник вростають

тіні завчених фраз

чи забуду колись всі неточні слова свої

мов ріка забуває шепіт дощів по плесу

мов нехтує вогонь іскри вигаслі у падінні

чи забуду їх — до чистоти болю

бо той — дослівний

                31.07.22