“Чи знаєш ти світання в полі”

Чи знаєш ти світання в полі

або в задуманих садах,

коли од щастя мимоволі

сіяють сльози на очах?

Щебечуть птиці, вітер лине,

немов дитинства дальні дні,

і кожна квітка і стеблина

до тебе тягнуться в півсні.

А ти ідеш. На небокраї

яка краса огнів сія!

Й разом з природою співає

душа закохана твоя.

І тільки серце б’ється дуже.

Здається, так би вічно йшов…

Якщо ти знаєш це, мій друже, —

ти знаєш, що таке любов.