Читаю лист: "Оце варила свиням

Читаю лист: "Оце варила свиням,

А радіо мололо щось собі,

І раптом - як штовхнуло:

це ти, сину,

Почав читати нам вірші свої.

Баняк в печі, а я відкрила рота

І навіть ворухнутись не могла.

Забула, що чека мене робота,

Душа заклякла наче ожила.

Твій голос, мов би музика із неба,

Заворожив і нагадав таке,

Без чого й жити на землі не треба,

А нам, дурним, здавалося слизьке!

А ти сказав так, як душа хотіла.

І звідки в тебе ті слова взялись?

Від спогадів душевних мліло тіло

І серце тріпотіло, як колись.

Згадались вечорниці біля хати,

Пісні дівочі і вечірній став...

Півпенсії готова надіслати

За вірші, що по радіо читав!"

Подібну сповідь маю не одну я.

Це - премія, щиріша всіх щедрот!

Якщо у селах вірші так цінують,

Погодьтеся, великий ми народ!