Чого чека душа моя?

Чого чека душа моя?

Чому не можу спати?

То місяць скошений не спить,

то вітер завітає…

Чи голос тих, що вже нема,

через думки говорить?

Чи слово, стерте із письма,

із серця не виходить?

Чекає, може, тиші слід,

що мовчки спить зі мною.

Так лагідно мої думки

у той світ зве з собою.

І свічка тихо догора —

нічого більш не чути,

лиш думи в голові шумлять

про біль, той — не забутий.