Чому до мене зорі неприхильні

Чому до мене зорі неприхильні,

Чому лише карають і цькують,

Страждання шлють дошкульні неухильні,

А спокою і тиші не дають.

Чому душа вже смерті не боїться

І рветься із грудей назустріч їй,

На серці біль мов хижий звір чаїться

І вічну тугу шле душі моїй.

Чом сумніви постійно розум крають

У думах про життя і про буття,

Останню мрію з кров'ю видирають

Аби не повернуло й каяття.

Лише надія нишком ледь тріпоче

Ховаючись у серці в глибині,

Душі себе подарувати хоче

Щоб не бажала волі у труні.

Але душа вкрай змучена в недолі

Гірким лихим життям що тільки б'є,

Лиш остаточної жадає волі

Яка її кайдани розіб'є.

А серце й розум душу умовляють

Аби не поспішала за світи,

Бо нібито зірки повідомляють

Що там також їй волі не знайти ...

16.05.2021