Чому гаряче й пристрасне бажання

Чому гаряче й пристрасне бажання,

З якого свiт кохання вироста,

Коли тiла зливаються в єднаннi,

Стихає, наче в нiм була мета.

Ти — та, що вчора, я — такий же самий.

Чому ж бажання нашi не такi?

Де та напруга, що була мiж нами?

Куди подiлись пристрастi палкi?

Забули ми, що кожен з нас — частинка,

Дитя Природи.  Їй своє робить.

Вона дає потiшитись хвилинку,

Щоб звести нас на ту коротку мить,

Коли бажання вiдключа свiдомiсть,

В прекраснiм злетi сiється зерно

Життя майбутнього. А далi — повiсть

Про двi душi. Природi все одно,

Що буде чи не буде помiж нами.

Вона своє зробила… Ми самi

Господарi чи радостi, чи драми,

Чекають нас чи сльози, чи пiснi —

То все залежить вiд душi потреби.

Чи спiвпадають ритми двох сердець?

В любовi вiчнiй клястися не треба!

Все має свiй початок i кiнець.

Але кiнець — це може бути втрата,

А може — iнший стан душi буття.

Коли вона вже втомиться кохати,

Для дружби й нiжностi є все життя!