ЧОМУ І ДЕ ВОНО ВЗЯЛО́СЬ?

Бува по-різному в житті,

Бувають миті золоті́,

Що подих навіть аж тамують,

І нами почуття керують.

Чому́ і де воно взяло́сь?

В душі́ само́ яко́сь сплело́сь?

Дурман п’янкий і насолода,

Неначе долі нагорода.

Та це не марення й не сон,

Це почуття взяло́ в полон,

І з нього вирватись не хочеш,

Слова кохання все шепочеш.

Про що думки твої́ тепер?

Що в пам’яті живе? Що стер?

Коханням серце запалало…

Невже мене воно чекало?

Чи хочеш ніжність дарувать

І пристрасть всю відчуть, пізнать?

Чи серце птахою тріпоче

Й мене в обі́йми взяти хоче?

Скажи мені у чо́му річ,

Невже торкнутись хочеш пліч?

Про що думки́? Про що ти мрієш?

В очах – вогонь, ти пломенієш.

Скажи мені, я хочу знать

Чом почуття не став ховать?..

Нічо́го з ними ти вдієш –

І це чудово розумієш.

03.02.2022 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2022

Свідоцтво про публікацію №122020404144