Чому саме мені?

Не раз я думаю, чому Бог дав саме мені?

Самотність й насичені ще кольорами дні.

Дав очі, щоб я бачила красу ще світу,

Й велику душу сонцем обігріту.

Напевно, зрозумів, що вмію я кохати,

Добро робити й ночі недоспати.

Боліти за дітей усіх як за своїх,

Як мати душі зігрівати їх.

Ще дав родину ― чисте джерело,

Й чудових ще батьків, які посіяли моє зерно.

Я їм вклоняюся низенько до землі,

За всі чесноти, що живуть в мені.

Бог випробовує щодня мене,

Буває, що без міри щастя сипоне.

То поведе по стежці болю й суєти,

І я радію, що на ній є ― я ― спасенний Ти.

***