Чому ж так важко дихати мені?

Чому ж так важко дихати мені?

Бо розкидав кімінням щастя по дорогах,

шукав ночами в барах і на глибині,

на темних вулицях, чужих порогах.

Тепер іду по стежці з тягарем

каміння тяжкого мішок ломає плечі.

Та я дійду з останнім ліхтарем,

дійду колись у теплий вечір.

З каміння того я збудую дім,

скреплю його одвічним відчуттям надії,

і світ завмер у погляді блідім,

пливуть до тебе заповітні мрії.

Чому так віжко мріяти мені?

Не помічав що було зовсім поряд,

що світ мій був лише в тобі

немов ковток води, мені твій погляд.