Чомусь так мало виражені в слові

Чомусь так мало виражені в слові

Миттєвості, в яких життєва суть:

Коли душа співає гімн любові,

І пристрастей завершується путь.

Одні нарешті. Тиша. Мовчки стежу

За кожним рухом, бо німі вуста.

Спадає з тебе марево одежі,

І світиться жіноча красота.

О, скільки я чекав на мить такую!

Передчуваю пристрастей обвал,

Затамувавши подих, я цілую

Грудей твоїх замріяний овал.

Не вірять очі, що я все це бачу,

Тому не зупинити ніжних рук,

Цілую все — духмяну і гарячу,

Я ледь не плачу від солодких мук.

Зникає розум. Рухи всі — стихія,

Двох ніжностей закоханих двобій.

Усе єство у захваті радіє,

І серце мліє — я в тобі, в тобі!

Не зупинитись і не перервати

Цей поступ до блаженного злиття.

Все яскравіші насолоди шати,

Все ближче й ближче апогей життя.

В зустрічних рухах райська насолода,

Бажання, і прохання, і мета.

І світлий стогін — наче нагорода —

З гарячих вуст збентежено зліта.

Злились тіла і душі. Світ зникає.

Все завмирає і кудись летить.

Віднині і навіки нас єднає

Краплинка щастя —

— ця прекрасна мить.