“Чомусь життя здається грою”

Чомусь життя здається грою,

Що має підсумок і звіт.

Мій фініш десь не за горою —

А там…

Прощай, недобрий світ!..

Та я впаду не так, як з гілки

Спадає яблуко гниле;

Не від жратви, не від горілки —

Як дехто із моїх колег.

Помру від ран, що виніс з бою,

Та від биття — не каяття:

Бо вмів лишатися собою,

Де інші мерли за життя.

І, може, стану на коліна —

Поближче до гріхів своїх:

Мить, віддана не за Вкраїну —

Ото ж і є найбільший гріх.

Мої гріхи — а їх багато! —

Вкорочують мені життя.

Та все ж я вимів власну хату

І в землю закопав сміття.

Тепер кажу усім, хто Бога

Жадає праведно зустріть:

У вас є змога і дорога —

Моїх блукань не повторіть.

08.12.1980