“Чорна хмара сонце вкрила”

“Чорна хмара сонце вкрила,

Грім гуркоче з-за гори…

Ніч простерла чорні крила;

В’ються вихрами вітри.

Я злетів би понад села

І пігнав з вітрами вмить…

Як х?ороше, як весело:

Вітер віє, грім гримить!..

Серце радісно обвилось

І тріпочеться в грудях.

Де те горе, що приснилось?

Де неволя, де той страх?

Я не бачив їх, не знаю!

Серцю втішно на полях,

Я з буйними враз літаю,

Я орел, відважний птах!

Гей, не волю! На простори!

Злину з вітром в кращий світ,

Понад поле, понад гори

За красою юних літ.

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ВЕСНЯНІ МРІЇ”