ЧОРНА ХУСТИНА

Пробач мене, мамо, за чорну хустину,

Не знав, що так буде, не вірив в таке,

Не думав, що рано цей світ я покину,

Відлуння жалоби усюди дзвінке.

Не думав на фронті про чорну хустину,

Бо рідную землю я там захищав,

Не думав про чорне рядно й скатертину,

Та й горя наза́вжди матусі завдав.

Свідомо пішов я на фронт воювати,

Щоб мир панував в Україні моїй,

Не зміг в тім бою на світанні встоя́ти…

Обов’язок чесно я виконав свій.

Як сокіл, лежу́ у землі в домовині,

А мама чорні́є від горя давно,

Стоїть наді мною у чорній хустині,

Життя простелило їй чорне рядно.

Пробач мене, мамо, за чорну хустину,

Що з горя чорнієш щодня на очах,

Ти мала надію – єдину дитину,

Тепер мене бачиш вже тільки у снах.

Проклята війна розлучила з тобою,

Зостатись живим, дорогенька, не зміг,

За мир заплатив, як і інші, собою,

І шлях мій з війни́ у могилу проліг.

13.10.2021 р.

© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021

Свидетельство о публикации №121123003508