ЧОРНИЙ ДЕНЬ

В думках ми відганяли чорні дні,

І як могли, усі ми це робили,

Рідненька Україна у борні́,

Раschиsти неньку всю живцем палили.

Прийшли раschиsтські не́люди до нас,

І чорний день одразу ми відчули.

Прийшов той день, настав страждальний час,

До нього ми готовими не бу́ли.

Цей чорний день у лютому настав,

Це був четвер, число – двадцять четверте,

Ракетами нас орко цілував…

Його тепер нам з пам’яті не стерти.

Болить він нас і кров’ю він стіка,

Й ніко́ли він боліть не перестане,

А крові – не одна уже ріка,

Та вірю – ПЕРЕМОГА в нас настане!

Чому́ дано нам чорний день пізнать?

Чому́ це пекло мали ми відчути?

За що Вкраїна має так страждать?

Чому́ в житті у нас так мало бути?

Щоб швидше вже настав йому кінець,

Щоб ми забули сховища, підвали,

Щоб спле́ли ПЕРЕМОГИ ми вінець,

Позбулися раschиsтської навали.

30.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022