чорніє черню по усіх клітинах

Чорніє черню по усіх клітинах,

Закривши пори на іржі замок,

І світ і світло відгородить павутина,

Лишивши тільки чорний смог думок.

Довбе киркою у горі печеру,

І все чим глибше, тим страшніш обвал,

Формує нездорову атмосферу -

До неї меланхолія портал.

Розносить кволість, відбирає сили,

І смокче посмішки заразним комаром,

На точки тисне ті, що вже боліли,

Тому і на теперішнє пече тавром.

Шукає сенси, потім проганяє,

Ментальним самогоном спекулює,

А потім, якщо хоче, відпускає.

Мадам Депресія у іграх не блефує.