Чорно-білий світ

Мій чорно-білий світ,

я приходжу сюди щоночі.

Поміж вербових віт

бачу я твої очі.

Дике поле також не спить,

вартові - на козацьких могилах.

Зупинив вітер свій політ,

і лоскоче волосся сиве.

До світання мені блукать,

і дивитись на чорні зорі.

Не забутися, не згадать

дні минулі, такі прозорі.

Забажаю - злечу до зірок,

зазирну краєм ока у Вирій.

Той останній до тебе крок

я зроблю, привітаю щиро.

Знов не схочеться звідси йти,

та я мушу, бо це - омана,

загадковий таємний світ,

між степів і шляхів незнаних.