Чорно-синяву рінь гризучи

Чорно-синяву рінь гризучи,

Нарікає і стогне ріка.

Поруч мене — гнучка і струнка,

Як скельниця оця на плечі.

По узбіччю, поритім від злив,

Кілька хмурих ялиць поп’ялось.

Бистриною підскочив лосось,

Каменюку ведмідь покотив.

Все могутніша мова ріки

І щороку понуріші дні.

Та в печері, при вірнім огні,

Дві міцні і гарячі руки.