Чортополох

Вже набридло плакати від пісень,

Проводжати ніч, зустрічати день,

Коли все, що любиш, тепер мішень,

І сирени такі протяжні...

Просто хочу каву, одну на двох,

І щоб знову мир, і щоб путлєр здох,

Щоб в саду не тільки чортополох,

І щоб знов були легковажні...

Ти, звичайно, важний, а я легка...

Що візьмеш з дивачки і дивака?

Лише бруд доріг та в руці рука,

Боязкі і такі відважні...

Але доля розводить усі шляхи,

За твої страхи, за мої гріхи,

Розлетілися в сторони, як птахи,

Полохливі і недосяжні...

Що за птах, що мається по світах?

У яких краях? На чиїх дахах?

Що за пташка співає в чужих руках?

Все щебече і не гніздиться...

Новорічне місто блищить, мов скарб,

Так світило серце, яке ти вкрав,

Воно гріло душу, коли ти спав...

А мені з тих часів не спиться...