Чотири історії про щось

             1

на що буде схожа

комашинка співчуття

в бурштині подиху

виколупаного з майже

наскрізь продиханого скла

в місці де погляд міг

утворювати негострий кут

з лінією обрію —

злегка заваленою на лівий бік

через сколіоз гори —

і де можна було приклеїтися до

порожнечі — кажуть липкої

як кров медозбірних бджіл —

тільки невидимої —

ставши її бурштином

а точніше: її комахою

               2

на що було схожим

здивування піщинок

випущених з клепсидри

назад на пляж — і як їм тепер

за звичкою міряти час —

може припливами, слідами п’ят,

протіканням крізь випадкові

пальці — а білі мартини вгорі

рухались хаотично ніби

іскри після добрячого стусана

в якесь недоспане око

з кораловою сіткою капілярів,

з різзю озвученою кигиканням,

і час до часу із відчуттям

піску

             3

на що тепер схожий

заломлений промінь

над невиплеснутим

склом плеса чи плесом скла —

може на серцевий корінь —

неправильно врослий,

неправильно видертий,

не лікарський, не бур’ян,

не для трюфельних свиней

і не для звичайних —

роздвоєний —

наче подвійний наголос

що навіть по законах

пунктуаційного часу

все ж лишає можливості

для маневру

            4

на що тепер схоже

звучання світла —

коли велосипедні колеса

прокручують на собі

касетною плівкою

дорогу разом із ним

як і разом із вітром —

до комариної турбулентності,

до пересування мурашиних дюн —

в лівому та правому дзеркалах вод

де ніхто не обганяє й не відстає,

і де чийсь паралельний погляд

ніби друга смужка

на швидкому тесті на світло —

є

02-03.11.24