Човен

Стоїть човен, лихом пробитий

І вода крізь діру затікає

В грізних бурях та штормах побитий

Допомоги від когось чекає.

Все стоїть, а ніхто не приходить,

Він повільно один потопає.

Вже он сонце укотре заходить,

І у темряві човен сховає.

Вже он місяць на небі з'явився

І води по коліна набрало.

Човен важко набік похилився,

Йому з часом краще не стало.

Йому з часом все важче і важче

Та чи він це колись зрозуміє?

Чи захоче змінитись накраще?

Чи речей хід порушить посміє?

Стоїть човен, на щось все чекає

Чи на когось, а хто його зна?

Тільки час невблаганно збігає

А вода стрімко тягне до дна...