Чи знаєш, хто я є насправді?

Чи знаєш ти мене насправді?
Чи бачиш осад на душі?
Чи знаєш, як горять, палають
Всі мої думи у пітьмі!

Чи розумієш, як буває,
Коли життя без сенсу йде?
Коли надія догорає,
І тільки тінь тебе веде?

Чи знаєш, як болить мовчання?
Як сльози ллються без причин?
Чи знаєш ти, як тінь зникає,
Коли торкаєшся весни?

Як темний морок відступає,
Даруючи душі пісні?
Як сходить сонце, світле, вранці?
Як море ллється уночі?

Як поле світле, пишне, вранці
Долає думи всі страшні?
Як сльози, ті мої, і рани
Стають лиш шрамом на душі?

Як знову ніч іде безбарвна,
Але краса її — блакить.
Чи віднайдеш мене насправді?
Побачиш серце у вогні?!