Чудодійний борщ

Серед ночі в завірюху стука хтось до хати.

— Гей, хазяєчко, чи пустиш переночувати?

Документи покажу вам. Я боєць піхоти.

Ми в похід ходили вчора. Я відстав від роти.

Дві доби блукав у лісі, не знайшов дороги.

Дві доби не їв нічого, приморозив ноги. —

За дверима чути голос: — Вірю вам прекрасно.

Я одна, а ви мужчина. Це мені опасно. —

А солдат зубами дзвонить: — Що ж тут опасатись?

Я ж два дні не їв нічого. Не почну ж кусатись. —

За дверима той же голос: — Та воно-то ясно.

Темна ж ніч, а ви мужчина. Це мені опасно. —

А солдат: — Та я ж кажу вам, збився із дороги.

Дві доби не їв нічого, приморозив ноги…

Відчинила жінка двері, просить гостя в хату.

Насипає борщ гарячий, подає солдату.

З’їв солдат борщу тарілку, ще й добавки просить.

Як наївся, розігрівся. — Мабуть, — каже, — досить.

Ти чудесна господиня, борщ у тебе класний,

І тепер я відчуваю, що стаю опасний.