“Чудуюся, коли згадаю те”

Чудуюся, коли згадаю те,

Як починав і як скінчити мушу.

Не знаю, чи вмирає, чи росте

Той світ, де плуг підняв цілинну душу.

Не знаю також, що то був за плуг.

Та добре бачу: в лірника — невдахи,

Що вивів на ріку казковий струг,

Обсіли серце променеві птахи.

Гойдає лірник птахів у собі,

Хоч сам того не відає достоту,

В якому краї та в якій плавбі

Віднайде він для них якусь роботу.

Живе бездомно, мов голодний тать.

Чужий для всіх на морі і на суші.

Але помре — і птахи полетять,

Щоб зорями засіять чесні душі.

07.02.1978