ЧУЄ ГРІШНУ

ЧУЄ ГРІШНУ

Вберіг Госпо́дь життя, вберіг домівку,

В молитві ру́ки зво́дила в сльозах,

Не допустив той мотлох-вибухівку,

Хоч поряд бу́ло гучно… просто жах.

Я про життя в молитві все благала,

Тремтіла, наче листя на вітру,

Та чи почує Го́сподь – я не знала…

А з пам’яті жахіття не зітру.

Не хочеться так рано помирати

Від вражої ординської руки́,

Лишається лиш Господа благати,

Щоб не спинив життєвої ріки́.

Жахливий ранок у сльозах й тремтінні,

В молитві та уявленні про все,

Коли навко́ло все в палахкотінні,

Й будинком від тих вибухів трясе.

Спокійно жити не дає потвора,

І серце України – в нього ціль.

Настала дійсність ось така сувора,

Не закриває ворог цю артіль.

Від вибухів повітря аж дзвеніло,

Здригалась наша матінка-земля,

Та я жива й помешкання вціліло,

Напевно Бог щитами затуля.

Вберіг Госпо́дь життя, вберіг Всевишній,

Я дякую, я дякую за це!

Почув мої́ молитви, чує грішну…

Зберіг моє́ життєве деревце.

23.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024

ID: 1003830