ЧУЄШ ЦЕЙ ЗВУК?

чуєш цей звук?

це мої ідеали розбиваються об підлогу

брязкіт розбитого скла

звук, з яким падають маски

кумири? ха!

ті, хто обіцяє істину в обмін на твою душу?

бачив їх голими у туалетах дешевих барів

коли вони блювали своїми ж словами

я живу в квартирі, заповненій речами

а всередині мене - космічний холод

я ламаю пальці об стіни свідомості

а вони все одно не чують

може, може, може...

крутиться ця платівка, заїдає на одному місці

може, все це лише сон?

може, життя це просто помилка деміурга?

може, наші вени наповнені не кров'ю, а сльозами?

може, може, може...

тепер слухай уважно

я сиджу в темряві й дивлюся, як твоя правда

корчиться на підлозі, ніби слимак у солі

твої слова - пусті. порожні. мертві.

як очі манекена на вітрині забутого магазину

два стакани горілки

сигаретний дим, що розфарбовує повітря

ми підпалюємо минуле, щоб зігрітися в теперішньому

і сміємося

сміємося з власної наївності

власної дурості

ти думаєш, що знаєш мене?

що розумієш мої вірші?

що бачиш мене наскрізь?

ха!

у цьому брудному світі, де Бог спостерігає

з-під напівопущених від втоми повік

ми шукаємо дорогу навпомацки

як сліпі кошенята, яких несуть топити

а, тобі смішно? ну добре...

сміх - найкраща зброя проти абсурду

посміємося разом

над світом

над собою

над цими словами

може, все це єрунда

може, нічого вже не важливо

може, ми давно всі мертві

і не допетрили до цього

(довга пауза)