Циган на толоці

Вийшов циган на толоку,

Косить, бідний, косить —

А господар обідати

Цигана не просить,

А дав чарки понюхати,

Хліба закусити

Та й знов таки заставляє

Цигана косити.

І скривився циганюга,

Косить, бідний, косить,

А господар полуднати

Цигана не просить.

А знов чарки понюхати,

Хліба закусити

Та й знов таки заставляє

Цигана косити.

Ізнемігся бідний циган,

Косить і не косить,

Аж під вечір пан господар

Вечеряти просить.

Просить його до світлиці,

Садить на посаді,

Наливає чарку, другу…

Такий циган радий!..

От подали сироватку,

Циган уплітає,

Аж тут кума вареники

З печі висуває.

Кинув циган сироватку,

До другого взявся.

Лигав-лигав вареники,

Аж розперезався.

Далі годі! Сидить циган,

Тільки поглядає,

Аж тут кума поросятко

З печі висуває.

Гекнув циган — та й із хати,

Не хоче і ждати:

«Вміли, — каже, — наварити —

Не вміли подати!»