Циганка

Я не змогла дограти до кінця

Ту роль свою, яку з тобою грала,

Бо досвіду такого я не мала

В житті міняти образи лиця.

Все, що було, забулось, загуло,

Але ятрить обох своя хвороба

І я від тебе наче недотрога

Втікаю як циганка за село

У табір свій, де воля та вогонь,

До забуття палають дивні ночі,

Та все ж у зорях знову тії очі

Спадають в танці на мою долонь.

#ольгамихольська #віршіукраїнською #віршіпрокохання