Цілують промені обличчя

Цілують промені обличчя,

дари тепла окрузі сонечко несе,

думками хороводить невідомість,

як жити далі, бо життя по-своєму трясе.

Стрічкою гортаються картинки

немов людського іншого буття,

де війни не має, а у покинутих квартирах,

ні шуму рідних, без бійок і сусідського тертя.

Повітря Києва позбавлене свободи,

тюрма фізична проявляє тиск,

острови безпеки незалежні від погоди,

війна - то горе, а комусь години влади й зиск.