Cтовпи дороговказу.

Тремтять стовпи дороговказу,

За перелазами снопи

І героїчної доби

Шовкові віяла екстазу.

В бурульках пломеніє лють,

В гілках з розпушеного снігу

Лунають крики печенігів,

А в Небо сходинки ведуть,

Мов шлях за шаховим конем,

Де серед ночі пломеніє…

Куди ж тікає розум днем?

Від сіромахи – гречкосія,

Що ще чекає на сурму

І з неба коней виглядає

В надії, що моргне йому

Примхлива доля й не зомліє