Цукроварня твоїх уст

Цукроварня твоїх уст,

І рутина зникає гіркотна,

І в мені домовинна самотність,

Лементує, скликає до змін,

Бо душа для душі – передзвін,

Бо слова до словес – революція,

А мовчання – коштовність в пилюці як,

Горевбогість і самосмерть

Не заквітчаних вишнєсадів,

Я до тебе крізь силу судів,

Осоружність людського ока,

Ти кохання-картання. Пророкам

Невідома цукровість уст,

Про яку не дізнався Пруст,

Заблукавши в потоках свідомості,

Ми також на межі невідомості.