Цвітуть осінні тихі небеса

Цвітуть осінні тихі небеса,

Де ти стоїш блакитна, мов роса.

В очах засмуток темний, мов ожина, —

Моя кохана, мріялось, дружина.

Як сон далекий, видиво майне…

Хоч не забудь, а згадуй ти мене.

Я під вікно прилину навесні,

Щоб ти знялася пташкою ві сні,

Де цілувала кучері волосся,

Де пригортала те, що не збулося,

Що не воскресло в літечко сяйне…

Хоч не забудь, а згадуй ти мене.

У тебе смуток, в мене ревний жаль,

У тебе вечір — в мене ніч і даль.

Я під вікном постою із журбою,

Куди ж мені подітися з тобою?

Хай серце серцю звісткою майне…

Хой не забудь, а згадуй ти мене…