“Ця осінь, Боже, також золота”

Ця осінь, Боже, також золота.

Світає. Вечоріє. Крик навколо.

Припухлі розтулила ти уста.

І день іде, і ніч іде, і голо…

Земля ця

восени вві сні

чомусь

лякає тихим леготом, як лезом.

Боюся ранку й вечора. Боюсь

апостольського дня. Вже краще безум.