Ця жінка пробудилася, щоб жити...

Ця жінка пробудилася, щоб жити,

приймати світло й віддавати сяйво.

Вона дозволила собі любити

відкрито, щиро, ніжно, непотайно.

Із нею прокидались почуття,

тривалим сном утомлені роками.

Було в цю пору їй передчуття,

що йти їй терням і чагарниками.

І голос предків їй шептав: «Пильнуй

те серце, що для світу відчинила.

Своє кохання на того не промарнуй,

хто у любові тій твої обріже крила».

Ольга Береза