цятка на мапі (майже поема)

На древніх мапах вряди-годи

бува ще хтось та помітить цятку нашого міста,

Яке згодом,

Через уточнені геодані, на подив,

здається краєм землі.

Та його не вигадав відлюдник-містик,

Воно не з’являється та не зникає в імлі.

Наполовину творіння людей, наполовину – природи,

Воно помістям, в якім

замешкали неандертальці і нефеліми:

сусіди, вороги, колеги.

Мабуть, їм підійшов тутешній клімат:

суміш хард-року і реггі,

збовтана (та не перемішана) міцно.

Розумні слова заглушує веселий регіт:

Тут вік Залізний справляв свою бар-міцву.

І наші спомини протухли нафталіном

І віддають єлеєм.

Людство таки з роду панголінів,

І в наших краях тужливих мелодій і сумних елегій

це виразно видно по вузлах з паралельних ліній.

А опівночі чути могильних ляд скрегіт:

Багато-кому тут ночами не спиться: споконвічна бентега.

Ми в тридесятому поколінні

Вимираюче загублене Ізраїлеве коліно,

В яке втиснулись і половці, і норвеги,

і ще повно всяких зайд. Черепи на камінах,

скелети у шафах – звичний побут. І обереги

тут зайві. Зібраннями таємних колегій

Ми вершимо правосуддя. Запізніле. Анемічне.

І жорстоке зараз. Кидаємо гроші на вітер.

Орієнтири, мітки, вказівники, паролі і теги

Все вказує на наше Королівство Ддомегі,

Де королює свій Іоан-Пресвітер,

Перечитує анамнез бунту мас Хосе Ортеги-

І-Гасета. Зачитуючись часто починає совіти…

Марки ювілею коронації гасяться,

І марні віковічні зусилля Просвіти…

Там невгамовна колотнеча тактиків і стратегів,

Ще до старості встигаємо посивіти,

Все дрібне тут позначають префіксом «мега»,

Он, дивись, в сірім небі шигає боривітер,

І нам хотілось би скласти йому товариство.

Від Альфи і до Омеги.

Ми в цім закапелку встигли засидітись…

А немилосердна еволюція підводить під цим риску

Страхом польоту і атрофією крил.

Нам бо від сомельє ближчий бутлегер;

Ми не пізнаємо облич, бо звикли до рил,

Вигляд як із ілюмінатора Ноєвого ковчегу:

Десь там за вікном решта світу

З каменю, дерева та цегол

Поволі тоне в прибуваючих водах потопу

По тихім дощі який ллє без зупину

Немає стоп-кранів і стоп-кнопок,

Ніде дітись…

Несе нас потоками як дрібне лушпиння…

Хоч ми й Божі діти

(та, гадаю, таки, мабуть, самозванці)-

Не дав нам Бог крила на спини,

Не дав плавників і зябер аби прижитись у воді,

Ніякий захисний крабовий панцир,

І навіть не скинув драбини

З неба, щоб урятуватись на висоті. Ні.

Тільки блукати, навипередки заблукатись

та відшукати себе на самоті,

і потім спробувати з цим вжитись в однім тілі.

Тріскотять над нами небесні електричні скати

Допоки світ був в темноті - він був безмежним і цілим,

Але тепер світло розділило його на шматки

Як першого дня творіння.

І зважило і зміряло його і визнало легким…

Та ми все ще починаємо свій день з гоління

На цім забутім острові Розбещеної Цноти,

а світ все таким же залишається хистким,

це місто - кенотаф наших душ і тіл канопа,

наш прихисток від всесвітнього потопу,

одна з найкращих Богом намальованих картин.

Тут колись доживала вдовою викрадена Європа

Без своїх заблудлих байстрюків, прародичів поважних родин.

В нас життя - як в днищах тутешніх свердловин

нафтової ропи…

та ми творимо опір, і скопом, і один за одним,

щоб було кому відповісти ствердно як спитає херувим:

«І тіло як хліб, і кров як вино розділити з ким?»

«Ми тут, Господи! Вже зачекались! Ми звідси ні кроку!»

Глосарій:

збовтана (та не перемішана) – від «збовтати але не перемішувати» «Shaken, not stirred». - легендарна фраза Джеймса Бонда.

Нефеліми- велетні, що жили поряд з людьми, нащадки шлюбів янголів і жінок людських, згідно Старого Завіту.

бар-міцва – обряд введення хлопчаків у «дорослий вік».

панголіни – вид ссавців, з доісторичного періоду, схожі на броненосців.

загублене Ізраїлеве коліно – по ассірійськім полоні Саргона ІІ десять племен Ізраїля не повернулись на батьківщину як цільні роди і були розсіяні світом, на нащадків таких племен претендують численні групи євреїв в різних місцях Азії і Африки.

Королівство Ддомегі – гра словами, від назви селища МегіДдо, відомого нам як Армагеддон -місце завершальної битви в кінці часів.

Іоан-Пресвітер – міфічний управитель християнської утопічної держави. Відомий в середньовіччі з продукованих його листів до монархів Європи, які спонукали до завойовницьких походів у Африку та Азію.

Хосе Ортега-І-Гасет – видатний філософ. Основна праця «Бунт мас».

Просвіта – товариство , що мало б сприяти освіченості українства в часи поневолення українського народу іншими державами.

Боривітер – назва виду соколів.

сомельє – особа дегустатор та консультант по винам. Переважно як посада у вишуканих ресторанах.

бутлегер – постачальник контрафактного алкоголю в час «сухого закону» в США.

І зважило і зміряло його і визнало легким… - видатна фраза, яку розшифрував пророк Даниїл. Передвісниця загибелі Вавілону і його царя Балтазара.

Та ми все ще починаємо свій день з гоління – як ознака притямності. Основане на історії англійця, що потрапив на безлюдний острів і аби не втратити розум і не опуститись вперто щодня голився.

кенотаф – порожня «символічна» домовина, могила. Найвідоміший кенотаф – у Флоренції як урна Данте.

канопа – посудина, де зберігались муміфіковані органи померлого у стародавнім Єгипті.