Д Донцову

Крик Ксенофонтових фаланг

На подих простору і солі —

І ось реве бурунний лан

Рабом вітрила і бусолі.

І розгортається безкрай,

І ширше — сапфірове коло.

Грай, вітре, перемогу! Грай,

Як пристрасть простір поборола,

Як обрії перемогла,

І сказ стихій — в руках побіди.

Ген майорить бузкова мла —

За нею сплять скарби Тавріди.

23.02.1935