“Даремне ти турбуєшся, поете”

Даремне ти турбуєшся, поете!

Ще вистачить сюжетів для поем.

Візьми число щоденної газети –

там тисячі невиспіваних тем.

Заглянь лишень у рубрику науки

чи в рубрику пригодницьких новин,

о, скільки там і радощів, і муки?

І все петитом набрано дрібним.

Дрібні твої трагедії, людино,

одірвана від поступу часу!

Чого ж це ти голосиш без упину

про власний біль і про свою красу?

Пройшли віки і Байрона, і Гайне.

Відгомонів і Вертер, і Шлеміль,

і стало все тепер таке звичайне,

і недоречний особистий біль.

Як міліони зрушили довкола

до вищої, до кращої мети,

смішна тепер твоя уява квола,

поезія нудної самоти.

ПОЗА ЗБІРКАМИ. POESIA MILITANS, 1928 р.