без тебе, як бачиш, я не розбилась

без тебе, як бачиш, я не розбилась.

весь час я трималась, хоч і не дуже хотілось.

я гуляла по місту, комусь посміхалась,

барвисто сміялась

(як психічно хворий робити це може),

лічила хмари і думала

на яку тваринку кожна з них схожа

і Боже, всі тільки на хижаків.

в навушниках, по класиці, Lana Del Rey,

і ти знаєш, я почувала себе вільною,

перед мною не було зачинених дверей.

тільки відчуття свободи

і пригоди, і вперше - не втрачених років.

мені скоро тридцять, я маю кота шотландської породи,

і не маю віри у чоловіків.

у мами завтра день народження. поїду.

там всі будуть питати коли я вийду заміж,

а я не знаю як приховати огиду

і що казати,

щоб не влаштувати кориду.

коротше, живу своє найкраще життя,

сортую сміття і людей, що навколо,

сплю одна на двоспальному ліжку абсолютно безсоромно гола,

пʼю не вино, а віскі, щоб запити - кола, і уже не зеро

я заплющую очі і розумію: це воно.

це свобода, це вибір, це відсутність впливу іншої людини на тебе,

це інший вимір.

я все життя була з тобою, я не знала що так можна,

що я до щастя можу бути тотожна.

ти хотів подивитись як я нарешті зламаюсь,

але знаєш, любий… не зараз точно.

я гуляю по місту, комусь посміхаюсь,

і барвисто сміюсь.

планую майбутнє, працюю по будням і нічого уже не боюсь,

мене ніщо не лякає.

таких як я досвід лише закаляє

краще будь якої ополонки на Водохрестя,

може, захворію колись, хто знає,

та принаймні, залишуся чесна.

чесніше - просто не буває.

у мене нове життя, нова ера.

ера агапе, не еросу як з тобою,

ера перепису своєї долі

і я не відступлю,

з собою я так більше не дозволю.

я любила тебе.

але ж себе я більше люблю.