Дармовиси

Минуле виносять за рамки, за межі, під місто;

В підземеллі сирому стовбичать замурзані постаті,

Історія крутиться сонцем, велосипедними шприхами,

З ревінням автівок, що більше займають простору.

На вулицях люди, не гірші за попередніх,

Епохи змальовують п’єси, старі героями.

Такий же відсоток блазнів, поетів, віршів,

Піднесених душ, мудреців з перебитими долями.

Хіба що поменшало дива, святих поменшало,

Ткачів, що прядуть білохмарну куделю спускаючи

Долу м’які пуповини з небес і на землю,

До храмів в яких допустимий відсоток язичників.

Бачиш?

Загострений обрій довкола зимового міста тут,

Мов єр на старім кептарі оповитий смереками,

І ніч одягає сардак палахкий дармовисами,

Залишений предками.

17.12.2023