Дати

Дата під його словами продовжує поезію і зупиняє час.

Наче тільки тоді – знаючи про смерть поета, – ще одну дату

Вірш покривається воском зупинених фраз

Де завтра для нього ще завтра,

Для тебе лиш дата.

А тому, залишаються відстані в літерах, образах, іменах

Його біографії, в хворобах прихованих небесами, снами

І вечір над містом немов електронна стара плата

Згорає, де він все ще там, десь там

Та більше не з нами.

Де за решіткою слів лиш уявні сліди життя

Теплі проміжки днів, циферблату, птахів, любові

Тіней, що вигоряють зникаючи в забуття

З буденності та залишають відлуння мови,

Присмак календаря.

Ніжність, колір його годин.

Невідворотність майбутнього, сонце, відлуння, втрати.

І в цю мить він дописує свій рядок

І ставить в пониззі дату.

13.02.2023