ДАВАЙ ЗАБЛУДИМОСЬ У ТРАВАХ.

ДАВАЙ ЗАБЛУДИМОСЬ У ТРАВАХ,

ЗГАДАЄМ ДИТИНСТВА РІДНИЙ КРАЙ.

КОЛИ ЖИТТЯ БУЛО ОДНА ЗАБАВА,

І ВСЕ НАВКОЛО КВІТКОВИЙ РАЙ,

ЗГАДАЄМ ТЕ,  ЯК БУЛО ДОБРЕ,

КОЛИ ТОРКАЮЧИСЬ ЗЕМЛІ.

МИ РОЗГОРТАЛИ В ПОЛІ ТОРБУ,

НА ВКРИТІЙ РОСОЮ ТРАВІ.

І ВСЕ ЩО В ТОРБІ У ТІЙ БУЛО,

ДИТИНСТВОМ ПАХЛО І СЕЛОМ.

МИ ВЖЕ ДОРОСЛІ ТА НЕ ЗАБУЛИ,

ЩЕДРІСТЬ ДИТЯЧИХ ТИХ ДОЛОНЬ.

А ТАМ ЖИТТЯ ВЖЕ ВИРУВАЛО,

ЗА ТИХИМ ОБРІЄМ ТИХ МРІЙ.

АЛЬБОМ ЖИТТЕВИЙ ДАРУВАЛО,

ІЗ ВЗЛЕТІВ ДОЛІ ТА ПАДІНЬ.

СЬОГОДНІ МИ ТОРКНУЛИСЬ ТИШІ,

ВІДДАВШИ ДАНЬ СВОЇЙ ЗЕМЛІ.

І ЛИШ ШУМІЛИ ВІДЦВІВШІ ВИШНІ,

МИ ЗАБЛУДИЛИСЬ У ТРАВІ!!!