Давай будем
By pierrot Pu
Written 2025-11-03
Давай будем збирать каштани,
Ось так, як діти в тихому дворі,
Хоч нам і більш ніж по дванадцять.
Я зв'яжу шарф собі й тобі.
Вони тягнутимуться по дорозі,
Скуйовджуючи листя й пил.
Горіхи побіліли на морозі –
Ми будемо ставать на них.
Ти так чекав, коли я буду старша,
Але зі мною став молодшим все одно.
І з кожним кроком вітер слабший,
Бо шлях наш – виткане рядно.
На ньому бачу безголосу птицю,
Вона не чинить цьому опір.
Відома ще однісінька дурниця,
Що крила мають пурпуровий колір.