давній яд

юрбище дивних звуків

новий народить вірш

наче з лялькових трюків

світ-нескінченний крінж

танучих сплячих знаків

темних сухих річок

мій заклинач пентаклів

небу ламкий патичок

шерех сухого листя

повен неясних дум

чи то відлуння близьке

чи зачекай–«Зійду!»-

наче з плачу сопілки

мертвого солов’я

між полину рясного

спогадом в давній яд

p/s

https://www.youtube.com/watch?v=NrgcRvBJYBE