“Де люті хуги плутанку снували”

Де люті хуги плутанку снували,

Де світла меншало із кожним днем,

Камінні щелепи пережували

Нас так, що видалось: не оживем…

Ще всюди ніч, тривають наші муки —

Та все ж пульсує в скронях свіжа кров:

Із моря сліз, розлуки і розпуки

Тюрма тебе на світ вернула знов.

Я знов живий. Відпало геть змертвіння

Душі і тіла — самотинне зло.

Заворушилося моє коріння,

До серця повернулося тепло.

Спокійно дихають кохані губи —

Та раптом страх насунеться, мов лід:

Куди ж тепер — до щастя чи до згуби?..

Даруй нам, Боже, хоч десяток літ.

20.09.1986