Де ми так витончено вільні

Коли у радості безмежній

Ми сподіваємось, що стрінем

Чарівну парову машину

На недосяжній глибині,

Ми забуваєм про пожежі -

Оту духовну порожнину

Ба навіть, як гучне й строкате

Промчить в ранковій далині.

Коли ми щиро, ще й за рогом,

Чекаєм палко і тривожно,

На викопних неандертальців,

То крик зозулі наяву,

Ми не почуємо нізащо,

Ба навіть, як під дах залізем,

Чи ніж під стріху заховаєм,

Чи то гетьманську булаву !

І там в задусі, що під дахом

Де бій ведуть півні ,чи мухи

Де ми так витончено вільні,

Де чхати нам на ту борню

Вже як античні телемахи,

Що втомлені нудним дозвіллям,

В обійсті батька не розчуєм

Молитву справжнього вогню

p/s

https://www.youtube.com/watch?v=GcblHjP4RxQ&list=PLONVEQP6SwpEXnO5TOP-fjdicV5t5doFC&index=3